Europe · 16 Days · 58 Moments · June 2017

Yuliia's adventure in Slovakia - 06/07 2017


9 July 2017

Двоє п'яних молодиків з пивом настирливо намагались сфотографувати дівчину коли вона казала перестати. Зробила зауваження. Переключились на мене з жартами про "девушка а что вы такое читаете", "а нам интересно", "ой сейчас укусит". Адже концепція "ні - значить ні" така складна. Через деякий час не змогла ігнорувати, пішла. Так, може треба було лишитись і викликати стюарда; видно я занадто звикла до _безпечного_ оточення, розгубилася, носити обладунки емоційного захисту постійно занадто напружує. #нащовамфемінізм
Останній відрізок шляху! Київ-Полтава Сьогодні відчуваю себе дистриб'юторкою: цілий день зустрічаюсь з людьми, отримаю гроші і під очікуючи-захопленим поглядом витягаю з чорного мішечка "товар") Ну чим не птаходилерка? Правда я волонтерськи налаштована кур'єрка, грошей за доставку не беру (ну, по п'ять гривень з пташки отримаю, якщо купюрами віддасть, аби не шукати ту здачу). Але пташки-брошки правда прекрасні😊🐥🐦

8 July 2017

Несподівано взяла себе в руки, склала список справ і виконала тут і зараз, не відкладаючи в довгий ящик: написала листи, перевірила англійські візи, і найосновніше - написала відгуки на каучсерфінзі, адже і Сара, і Гейза вже це зробили. І божечки, які солодкі слова! (чому воно не зберігається автоматично при перехід в інший додаток?? Що за маячня)

7 July 2017

Так, поки не забула: Взяти лосини і спідницю Подушку і підставку Піджак під спину Набрати води Купити перекусити в дорогу
Повечеряти зайшли в галушкарню в центрі - на суп і смачнючі шпинатні галушки з сиром, смакота. Слухали розповіді Гейзи про його пригоди в Америці - автостоп, гігантські секвої і різні раси. Ще й Кріс, трохи застуджений, заплатив за усіх, в якості компліменту. За десертом пішли в ту саму морозивну, цього разу пригощав знову Гейза - їла горіхове і м'ятне, але пробували всі і у всіх. Я ніяк не можу звикнути до такого вільного розпорядження грошами. Певно для того треба самій розпоряджатися грошима і ні перед ким не відзвітовуватися за витрати. Тепер сидимо в піццерії, дівчата доїдають піцу і п'ють вино, Гейза п'є капучіно, а я просто сиджу і насолоджуюся вечором - чкмприємно так із добрими знайомими, подругами, друзями вийти кудись, посидіти за вином та розмовою. Ми знайомі достатньо аби насолоджуватись компанією одна/один одної/го, і достатньо незнайомі аби не нервувати. Чим не чудово?
Дико втомлена, болять шия, голова, той герпес, і взагалі настрій сильно в мінусі. А ще такий довгий шлях попереду.

5 July 2017

І почався дощ. І я записувала контакти, і ми сміялися, і з вела всіх до місця(бо Гейза пішов до Руслана з Жданою, аби ті самі в парку не сиділи), і ми зустріли болгар, і під дощем так затишно і приємно. Майже всі пішли фотографувати нічний костел, а я побрела до площі, думаючи як то було б гарно потанцювати під дощем, а там Крістіна з Крісом і Робертом, який хотів сфотографувати їх силуети на фоні костьолу, і поки то було я танцювала боса біля фонтану, а потім ми говорили з Робертом, а підійшовши до усіх посуди шо нас слід поцілуватися, то було б гарно фото (силуети на фоні фонтану і театру). Але прибігла Ждана і не хотіла мене відпускати, і понаходило люди, хоча я таки скоординувала одне гарне фото в танцювальний позі. Під розмови всі поїхали додому, і зараз - спати. Так приємно, на матраці, під блискавки за вікном, в темному і тиші. Прекрасно.
Їздили в Кошіце. Обійшли мою кохану центральну площу з дозованими порціями історичної інформації від Гейзи. Все таке прекрасне, зелене і чудове точнісінько як тоді, який була тут минулого разу, ніби нічого не змінилося. На сцені біля давніх підземних воріт був концерт віруючих з гаслами Ісус хороший і Алілуя під запальні народні ритми. А далі зробили зупинку в тій морозивній, на яку я з сумнівами дивилися два роки тому - виявляється то будинок бувши власників Красної горки (і ще 14 інших замків Європи), і це відома морозивна. Думала взяти фісташковий десерт, але Гейза знову пригостив мене морозивом - смачнючим, йогурт і шоколадна вишня. Як з дідусем, чесне слово.
Я мов побувала у трьох світах - бізнесово-діловому НАТО, туристично-історичного юнацького та затишно-казкового компанійсткого. Дивно, вільно, чудно.
А, і так, я таки загуби*перечеркнуто* лишила свій перстень. Руслана питала чи занесла його до мене Ждана , яка знайшла його вчора увечері, але та мабуть забула, і задумали після обіду згадати, але забули. Що моє, то повернеться до мене (с) І це справедлива ціна за відчуті чудеса Словакії.
Eco centrum Sosna Приїхали до екоцентру. Садок повний квітів, зелена покрівлі, прохолода і запашна деревина. На другому поверсі - спальний простір, матраси і вікна. Кріс з Крістіною у закуску зправа, Уфо постелився знизу, а велика "кімната"(не те щоб тут були двері чи інші розподіли) для нашої жіночої комуни😊 Я, Руслана зі Жданою, чешки Марта і Каріна.. хм, і все, інші по хостелам. А тут на нас вже чекав зарані заварений дівчатами запашний чай з тільки зібраних трав, і Гейза привіз і грає на гітарі, і всі співають старих англійських пісень, і все так чудово. А попід стінами тут книги, трави і сувеніри - в тому числі абсолютно неймовірні пташки брошки , і ніби - бо я повірити не можу - всього по півтора євро, хоч усіх забирай в пташник.
Повечеряли в сусідньому кафе - сьогодні національне свято і майже все закрито. Був грецький салат і ще замовила гранолки окремо, але Гейза і за них заплатив. Як їхали в Кошіце, то мала вередувала, хотіла тільки зі мною їхати, заснула (а їхали ми в газовій машині вшістьох! На задньому четверо, Руслана, Ждана на мені і Крістіна на Крісі, плюс рюкзаки), а на зупинці прокинулась і плакала і верещала довго, і от після кафе теж саме - вона спить вдень зазвичай, а тут стільки всього.
It's like family vacations. Джаз, пилюка з під коліс і жарти. Озеро, від якого всі спочатку віднєкувалися, і в якому більша частина з задоволенням плавала і плюскалася. Жодних забобонів - хтось плаває topless, хтось вже обнімається, хтось плюскається в одязі, кругом камери і фотографи/ні в пошуках найкращого кадру, дитячий сміх, і гори, гори! Доволі довго була в воді - всі знімали мене як озерну "віллу", фею.. Потім інші дівчата теж полізли у воду в тих, куплених спеціально для фото, сукнях - особливо Моніці, хазяйці собаки Емми, було гарно в довгій шифоновій рожевій сукні; ми з нею трохи були Офеліями, лежачи у воді з квітами навколо, поки Гейза тримав ноги аби ми не попливли кудись)) Потім я трохи зігрілась і перевдяглась - платок навколо ніг, верх купальника і кулон, і знімали мої портрети, подивимось що з того вийде, а то ті фотографи/ні зі своїм творчим підходом) І свобода, без сорому, перевдягання прямо тут, серед людей, і нікого не хвилює. Вражена і зачудован
Щось я з кожним днем сплю все довше. Тобто встаю пізніше. Кожен день різний сніданок - це цікаво. Стільки хліба з маслом і абрикосовим варення тут їм!
Ну от, ми такі поспали перед вечерею і тепер ніяк не вляжемося спати. Хоч квитки на Мюнхен купила, поговорила з мамою та котка побачила.

4 July 2017

Я мов на гостинах у привітного дідуся, або на відпочинку в компанії добрих друзів. От сьогодні: похід в гори, фотографування, спуск донизу каменистою стежкою, на самоті зі світом, пригощання морозивом, дорога назад, тепер в іншій машині, зі Жданою, смачнюча вечеря - супчик та словацькі галушка (та й не дивно, нагулювали ми апетит знатно!). Трошки гралися зі Жданою на диванчиці в коридорі, поки чекала сусідку - тумблер переключився і я різко втомилася, а вона гладила мені волосся і багато чого хотіла одразу, а як Марина прийшла, то я так і заснула в ліжку вдіта, чекаючи її з душу. Прокинулась аж як Гейза стукає у двері, кличучи нас (Марина теж спала) на вечерю, скупалась під улюблену музику, а тут: млинці, до яких мені радо насипали абрикосового варення, та, як щовечора, частування вином під міжмовні розмови. Чи не _тепло_?
Завтра обіцяють три години hiking-у і там же фотосесію - цікаво. Трошки зібралась, подивимось як там буде.
Піввечора обговорювали з Мариною (сусідкою) своє життя і стосунки. Підтримувала її в незалежно-авантюристському напрямку. В неї багато чого було, але вона сміливиця і не боїться робити те що хочеться. Прокинулося ностальжі за Лео, дивилася спільні фотки. Довго мила волосся, м, мазалася кремами. Зара закрила вікно, то хоч місяць прекрасний і ідеальна иша, та вітерець задуває прямо на ліжко холод.

3 July 2017

Быть фотографиней дофина Стрессово Расслабляюсь с вином Выбрать фото, обработать, выслушать критику! Столько всего Уф Без вина никак А вот выйти в длинном шелковом платье с бокалом вина из дома и смотреть на поля, горы и закат - восхитительно
В мене фешн -внчеря, бо я показувала свою особисту сукню, яка може підійти до фотосесії. Владек (Болгарсьуий фотограф, що робив вранішні портрети) зробив ще кілька фото в полі в цій сукні. За їжею (смааачно) переписувалась з Оленою (з університету літнього) , навколишні усміхатись "молоде покоління", але.. звісно що поїсти сконцентровано було б краще, але я була довго без інтернету і хтозна коли б Лена знову з'явилася (окей, я була довго без інтернету, але то нікому не має право мене осуджувати) Ходила з Жданою туди сюди, з номера в їдальню та знову в номер, вона теж а гарній сууюкенці, "новій")
Виїхали в сусіднє місто вереницею машин до сусідньої Рожняви, в нашій невеличкій - з народними румунськими ритмами. Частину людей висадили до шахтарського музею фотографувати артефакти, частину лишили в центрі для street photography, а ми (Гейза, Руслана, я і діти- Ждана і двоє місцевих дівчаток) пішли до секонд хенду шукати "fairy dresses" для завтрашньої казкової фотосесії у скелях. Набрали купу дивних пакунків, хоча у Жданочки суконьки пречудові. Правда, вона сьогодні не спала, потомлена і вередує багато, але в межах, терпимо.
Приїхали учасники з України - 16річні хлопець з дівчиною. Тепер я рада що живу зі старшою сусідкою, вона спокійна і без претензій.
Я фотомодель! Трози пофоткала була на телескопічну камеру, а після почувала в пшениці, з Жданою та без. Йоху! Складнувато було розуміти фотографа з Болгарії в рамках того що він від мене хоче (поза, поворот, посмішка), але мені сподобалось. Фооооточки! 💃😄 На обід смачнючий овочевий супчик в зараз ще щось буде, але я і так фактично вже наїлась. ПС я як з голодного краю, доїдаю все дочиста (картопелька запечена кільцями з солоними огірками і помідорами). І не дивно, як згадаю з якою мукою я думала про їжу, їдучи з Спішського Граду, з сльозами на очах, думаючи що я таке перше з'їм вдома і як не переїсти нормальної їжі аби погано не стало, особливо шлунку.
Робила перерви, бо дорога вгору, там, біля блакитного будиночка на оцьому пагорбі відпочила-розім'ялася і побігла назад. В сумі три кілометри. Вау.
Далі повернулися до центру, приєдналися з тією групою вуличних фотографів, і евши їсти італійське джелато в сусіднє кафе. І, повірити не можу, поки я думала купити каву чи морозиво, Гейза сам замовив мені друге! Спитав яке я хочу, тож за хвилину я насолоджувалась диневою та шоколадною кулаками, а пізніше замовила собі капучіно (до якого мені неясно нащо принесли стакан води. Так треба?). Воно було недорого, але в голові невкладається що він ще й там за мене заплатив. _просто_так. Маю підозри що він поспати вважає мене однією з дітей, а до їхньої вікової групи я явно ближче. (накрила голову платком від сонця) Після ще фото в пошуках цікавих об'єктів центральною площею, на половині процесу я попросила у Гейзи ту ж телескопічну камеру і багацько фотографувала, в основному дітей, які радісно гралися, бігали і цікавилися життям.

2 July 2017

Я приїхала! Чудове розміщення, вау. Granarium in Jablonov bad Turnou
Я дуже переживала, говорячи відверто, щодо цього другого каучсерфінгу - тому що чоловік, тому що дуже раптово, тому що їхати кудись. Розписала все Лені, щоб якщо що були мої координати, і взагалі переживала. Але! Але це просто _неймовірно_. Мене зустріли, привітали (не зважаючи на те що я спочатку помилково написала про приїзд в суботу, не неділю), ми зустріли дівчат з Чехії (Марта і Каріна), в машині вже були його (Джейзові) знайомі - українка Руслана з дочкою маленькою Жданою. Їдемо в машині до місця проведення тренінгу, мило спілкуємося. Просто моя свідомість повірити не може в те, що люди можуть бути такими милими, добрими і привітними _просто_так_. Вау.
В автобусі (звісно запізнився) немає вайфаю, жарко/душно і багажне відділення, якщо є, водію не хотілося відкривати, довелося тягти в салон. А, ще тупі низькі полиці, об одну з яких, намагаючись сісти до вікна, я і довбанулася головою - відразу вилізла величенька шишка. Spišské Podhradie - Kosice 4.30євро Останній автобус о 14.29
Втомлена, сильно. Здається перегрілася на сонці, у крайньому разі голову. А це я й сонцезахисний спрей наносила сьогодні. (до речі, зараз, судячи з хмар, має піти дощ. Вчасно я)

29 June 2017

It's interesting to make people thing not only in Kaufland (c) 😂
Меня морят голодом 😵😰
Дуже цікава лекція про російську м'яку силу
Отримала на каучсерффінзі підтвердження від дівчини поблизу найбільшого словацького замку 😊😍 Там і гори поруч, але через дощі маю сумніви, а от туризм, спілкування з дівчатами і книги - це саме для мне. Лишилось знайти підходящий транспорт і купити сьогодні всі квитки.
Сьогодні то дощ, то сонце.. Перша лекція так собі, але настрій після йогурту з капучіно зранку гарний 😊

28 June 2017

Гроза в горах! Страшнувато трохи - блискавки так яскраво блимпють кожні тридцять секунд, і близько, а захист цього будиночку викликає сумніви. Прикрили вікно на всяк випадок, сиділи з Оленою в мене в кімнаті розмовляли собі, я фоткала блискавки.. Потім спустилася униз за гарячим шоколадом - турчанка знову мене врятувала позсінявши п'ять євро на монетки, аби купити в автоматі. На смак так собі, але краще ніж нічого. Інтернету не було - хотіла зателефонувати додому, тому лягла спати, сил навіть на душ сил не було взагалі (цілий день голова крутилась). Зате виспалась нарешті!
Ого Гори зникли і ллє неймовірно
Збирається на дощ
Вто-мле-на. Нікуди сьогодні не йду, відпочивати.
Смачний обід! І для порівняння попередня гидота.

27 June 2017

Самая дурацкая лекция за эти дни. Чувак скакал что-то по ситуации в Сирии , абсолютно неструктурировано, а потом мы полчаса смотрели видео как смеющиеся парни радостно стреляют в Сирии, их перевязки и трупы. Нахера?? На трупах спросила уж " is it really necessary? " - спикер хоть формально сказал сорри, среди аудитории были перешептывания, но я жалею только что раньше не остановила. Как те компьютерные войнушку от первого лица, в которые играет Максим, только это Блять реальные люди и радоваться и ржать этому - надо быть психопатом или мудаком.
When you have a really passionate speaker on cyber security😁😄
Awesome lecture on radicalisation!
Жизнь хороша - сказала я после чудесного вечера с новыми подругами и друзьями, поедая вкуснейший шоколадный (ванильно ореховый, ну да ладно) йогурт и предвкушаю наконец-то горячий душ. За окном река и горы, рядом играет любимая музыка и я чувствую себя признаванной и желаемой. Восхитительная жизнь.
Чудовий вечір! Pivaren litrak - смачне біле вино і пиво і зовсім недорого. До 10ї. Route 66 - дорожче, але є кухня. Атмосферне місце, працює до півночі здається. Білий ром - не моє, але оце спілкування реально варте того аби не висипатися.

26 June 2017

Назви-назви-назви
Ось хто врятував цей день! Надзвичайно професійний підхід і аналіз трампівської політики і адміністрації. (інші троє лекторів: 1. Нуднувато, повторення відомого. 2. Амбасадор - дуже USA, дуже loyal, буквально звіт по роботі посольства в Словакії. Трохи.. Ну, можна й зашкодити було) 3. Банальщина і студентський рівень. Не кажу же про жахливу англійську. Виступ на студентів/ок, елементарні речі.
Горячая вода - это наша коза (с)
Яка краса! Бігати отак, бачачи гори усюди - дорогого вартує.

25 June 2017

Вечеря у Penzion Drak. Непоганий ресторан. Приємний і їжа смачна - не прямо вау, але непоганий.
Просто вид з мого вікна
Стара техніка 😁😄

24 June 2017

Після потягу і швидкої вечері був бар і неформальне знайомство години до 10, а то і пізніше. Закінчила розбирати речі - приблизно, добре що живу сама Купатися і спати. О 8 вже сніданок. Жах.
Гора моєї мрії
Bohumin Тихе спокійне місто, майже без звуків, окрім птахів, води та вітру. За годину з валізою поруч (рюкзак туди ж впихнула) якраз обійшла центральні вулички і парк, тільки в знайдений пташник вже не встигала. Здуру потягла валізу сходами донизу, не сподіваючись на зручності, а там, оппа, ліфт. Клас.
До речі, непогані електрички. Зручні оббиті крісла, достатньо місця, чисті вбиральні. А пославши поруч набір валізу можно ще й чудово виспатися (от мене просто вирубало після пережитого стресу, і годинку я чудово поспала).
Ух! Ледве встигла на потяг! Вже друга пригода з транспортом за сьогодні! Після швидкої прогулянки Катовіце вирішила заспокоїтись посидіти в парку, мовляв, я така швидка, часу ще купа.. Сиділа собі, прохолоджуючись, дивуюся мимоволі на годинник - 14.23, спокійно ставлю телефон на зарядку, починаю збиратися - аж як мене штрикає що у14.30 не я маю бути на вокзалі аби зарано, а вже потяг відправляється! Рюкзак на спину і бігом-бігом-бігом, хоча й в біса важко з рюкзаком, втомленою і в _не_тих_ кросівках. 700 метрів за 4 хвилини - включаючи добігання до камери схову, швидке виймання валізи, біг третину шляху з тою валізою(а це 19-20кг, на секундочку, до мого рюкзаку, ще й сумка платяна наперевіс) , та ще й остання частина - вверх по сходах! Де тільки сили взялися. Добре що провідниця/кондукторка виглядала запізнюючихся, та й водій був з моєї сторони електрички та зачекав на мене сердешно (уявляю який я мала вигляд). Буде мені наука, ставити будильник завчасно))
Аеропорт Катовіце. Трансфер з аеропорту ходить не часто (чекала майже годину відправлення), коштує 25 злотих. Купляти у водія. Зупинка на автовокзалі і залізничному (але вони в хвилинах десяти максимум пішки один від одного). Їхати приблизно годину, плюс мінус 15 хвилин. Курс валют відрізняється від того що в місті біля вокзалу на цілий злотий в гіршу сторону. Є безкоштовний вайфай(перепідключення щоп'ятнадцять хвилин).