Ukraine, United Kingdom · 8 Days · 14 Moments · July 2017

Yuliia's adventure in London, United Kingdom


27 July 2017

Відчуваю що не можу писати; не вдається викласти думки так рівно і мрійливо, якими вони застрибують до голови, та лише мить і вони тікають, і складай фотопортрети скільки хочеш. Але я мушу писати. Тому що я не повернуся до тієї безодні відчаю і темряви, і я маю пам'ятати, _знати_ про світло і радість. Я маю знати.
Одинадцять-дванадцять кілометрів за чотири години. За пять, але годину я блукали величезним Sainsbury's (в якому так і не знайшла сендвічі, але знайшла книжки. Так, дві ). *** Рух - це свобода. Відчувати напруження м'язів на підйомах, всотувати краєвиди і спокій, зустрічати тварин і людей, радіти дощу і ходити ніби раптово побаченим стежками - хіба це не зізнатися в коханні цьому світу (і зжатися від туги коли він нагадає що ти теж частина світу, і маєш так само любити і себе)? *** Звісно, дощ почався саме тоді коли я, вже запізнюючись на вечерю, дійшла до лісу. Звісно, що телефон вимкнувся в той самий момент, так само як і мобільна батарея. Звісно, що я посміхалася всім серцем , йдучи напівосяяними сонцем стежками, навздогадки обираючи шлях.
Що я люблю в Англії так це.. ..тишу. Як просто тут знайти тихе місце, затишний куточок без людей, тривоги та звуків. ..різноманіття. Колір шкіри. Колір волосся. Відсутність волосся. Релігія. Одяг. Світогляд. В кожної своя історія, і всі тут, і всі разом. ..природу. безліч parks-farms-natural reserves. При розвинутій мережі транспорту та міських благ тисячі доріжок footpath і дикі тварини посеред міст. Цивілізація не поглинає, але пристосовується. ..посмішки. Абсолютно незнайомі люди - але при зустрічі абсолютно невідмінна форма ввічливості. Самими творення ідеального щасливого світу, де тобі раді. Або хоча б трошки більш привітного.

26 July 2017

Меня колотит и кидает из крайности в крайность, штормит, то погружая в пучину депресии и отчаянья, то выкидывать на поверхность , давая глотнул воздуха наслаждения жизнью. Меня пугает и ужаса эта неизвестно ст впереди, и требования поступить абы куда, и все то давление и кошмар что снова ждут меня по возвращении - и здесь нет никакой возможности отвлечься, никакой,;я как муха в янтарь, у меня уже даже нет сил выдавать улыбки и приязнь,:я вязну и хочу чтобы это просто закончилось. Отключить чувства. Отрезать эмоции. Делайте со мной что угодно, только зачем давать возможность чуствовать, а потом говорить что все это неправильно? Какая чушь. Сдохнуть бы, но это так банально, и я слабовольно боюсь боли. Сил онет. Совсем. Особенно решать дурацкие сони проблемы, водить ее, направлять,общаться вместо не с людьми, нуж не видел ей, решать что-то. . Она говорит что это ей не нравиться - так с какого хуя мне это должно нравиться больше? Будто моя
Черговий напад туги. Все бісить, нічого не поддаться, болить шия. Все через те, що я сиджу тут всередині, взаперти от всего остального нормального мира, где нет тупых мастер классов и нудных мне не нужных обязанностей, где есть что посмотреть.. я в Англии! .. а сижу запертая в 4 стенах, читая тупые фантик или листая ленту фейсбука. Отвратительро и тошно. Еще и погода в тон дождливая и холодная, и высыпает меня всю и мне безумно скучно и отвратительно.

23 July 2017

У нас вітальні вечеря і ми граємо в сніжний ком! Якщо хтось думав/ла, що сніжний ком то складно то явно не грали в шістдесят осіб з усього світу , половина з яких азіатки 😂
Софі майже все розуміє і тепер я почуваю себе майже даремно приїхавши. З одного боку, я ніби можу просто сидіти і займатися своїми справами, але треба оглядатися на наявність людей, слідкувати за фотоапаратом аби він писав і було видно, і побіжно все ж слідкувати за сказаним щоб перекласти якщо що. До того ж , перекладаючи - я мала завдання, мала що робити, і було цікаво і пізнавальної, а тепер я ніби нуджуся на нецікавій лекції і це завжди дуже виснажливо, бо немає можливості зайнятися будь чим на повну.
О, вечеря мене таки пробудила. Вже думала що захворіла - з моєю агресією і напругою сьогодні, але трохи смачної їжі і приємних розмов добряче мене розважили. Познайомилися з Сарою з Лондону, і жінкою з Японії, не памятаю імені, і непогано поговорили - про банальне людське, навчання і сьогодення, але симпатія, і інтерес, і проста приязнь людей які не очікують від тебе нічого - оживляє.
Дуже втомлена і сильно хочу спати. На перерві пішла з тих мастер класів за зарядкою до ноуту, але лягла поговорити з мамою, і мама відпустила Соню не слухати Моцарта - ці твори вона вчила кілька років тому. Не маю сил взагалі ні на що 😧. Вечеря о 18.30, треба буде встати.
Той вид втоми, коли ти занадто втомлена для дій фізично, проте день ще не закінчився або/і а тебе є інші справи, і ти просто лежишь, виснажена і аморфна, і тупий в телефон абощо, і проходять години. А коли вже вечір і слід(можно!) лягати спати то приходить невідворотність поробити всі ті справи, і цей желаний відпочинок відкладається є. В режимі енергозбереження.

22 July 2017

Ну от, звісно що поки Соня відмовлялася грати "боюсь людей, пішли в інше місце", то почався дощ. Стоїмо тепер в Сент Джеймс парку під деревом, трохи грає, та люди розбігаються від дощу і ніхто не зупиняється ні послухати, ні кинути монети - то треба час знайти дріб'язок, а всі хочуть якнайшвидше сховатися.
Ранкова поїздка в метро 😄
Виспалися! Але щось тут прохолодно, до 20 градусів. А панчох то ми і не взяли, взагалі про них забула. У., ну нічого, викрутимось. Зараз - сніданок.

20 July 2017

Автобус непоганий - є туалет і крісла відкидаються. Йшов тупий серіал про якусь девіантну сімю, після прохання виключили (аргументував дітьми в автобусі і присутністю секс сцен, тому що просто небажання, не тільки моє, дивитись таке навряд чи було б аргументом). З Житомира до Рівного попала кілька годин на задніх сидіннях, ніби трошки краще (фізично). Все одно Дуже втомлена і засмучена сьогоднішнім днем, який ніби так чудово починався .. скільки можна бути козою відпущення? Чому я маю бути винна у незалежних від мене обставинах? Мама каже що ми забуваємо про її почуття, коли про наші вона і не згадує, є тільки її план і її бачення. Я втомилася намагатися зробити з цього нормальні стосунки. І боюсь мені не вистачить серветок зі всіма цими сльозами. На вулиці злива, саме час послухати Numb; вокаліст LP сьогодні вчинив самогубство, а його пісні можуть допомогти мені знайти підтримку. Хоч би приїхали вчасно, після сьогоднішнього в мене немає жодного запасу сил на форс-мажори.